Поганий вчитель викладає істину,
гарний – вчить її знаходити.
(Дистервег)
Якість уроку – одне з головних завдань
школи. Мета уроку – не механічне формування знань, умінь, навичок учнів, а
розвиток глибокого інтересу до хімічної науки. Від того, як побудований урок,
чим насичений, наскільки цікавий, динамічний, залежить коефіцієнт корисної дії
нашої праці.
Методи викладання вчителя –
інформаційні та проблемні, методи навчання учнів – репродуктивні та пошукові.
Розробка системи мотивації навчання, науковість, доступність, логічність
викладання матеріалу, застосування випереджуючого навчання надають уроку
розвиваючого і творчого характеру, реалізують наукові і виховні можливості
уроку, забезпечують безперервний зворотній зв’язок.
Одним із напрямків діяльності вчителя
хімії є створення навчально-матеріальної бази, що відповідає програмі і змісту
курсу хімії. Наш предмет не можна уявити
без хімічних експериментів, без добре поставлених демонстраційних дослідів,
лабораторних робіт. Тому що без усього цього неможливо забезпечити
розуміння і засвоєння навчального матеріалу по хімії, набуття життєво
необхідних умінь і навичок.
На мою думку експериментальні досліди
це:
1)
гарний спосіб закріплення та повторення матеріалу;
2)
можливість повторення в межах одного заняття найбільш важливих питань різних
тем і розділів;
3)
можливість учнів по-перше, одержувати і покращувати навички лабораторних
дослідів, по-друге, спостерігати умови виникнення і перебігу хімічних реакцій;
4)
ознайомлення з фізичними і хімічними властивостями речовин;
5)
проведення експериментальних задач;
6)
застосування теоретичних знань на практиці.
Кабінет хімії нашої школи по
забезпеченості обладнанням і хімічними реактивами раніше вважався одним із
кращих у районі, але за роки мого вчителювання він не поповнювався новими
реактивами, крім тих, які ми купуємо самі. При проведенні демонстрацій чи
лабораторних дослідів не завжди досягається той ефект, який запланований, тому
що реактиви тридцятилітньої давності можуть повести себе не зовсім так як
потрібно.
Щоб убезпечити себе від неякісно
проведеного експерименту можливі такі варіанти:
1)
взагалі відмовитися від їх проведення, але у цьому випадку втрачається
практична складова викладання хімії, що є недопустимим.
2)
купувати реактиви за власні кошти, але це також не завжди можливо.
3)
використовувати віртуальну лабораторію, в якій у вигляді коротких відеороликів
демонструються хімічні досліди із поясненням послідовності їх виконання.
При
введенні в тему відеоінформація допомагає забезпечити максимальну
зацікавленість учнів матеріалом теми, мобілізувати їх пізнавальні можливості.
Відеофрагменти
можна використовувати для формування, відпрацювання і закріплення у
школярів практичних вмінь і навичок при роботі з вимірювальними приладами, для
приготування розчинів; при роботі по розділенню сумішей; при вивченні
специфічних властивостей речовин (наприклад, доведення амфотерності цинк
гідроксиду та алюміній гідроксиду, взаємодія нітратної та концентрованої
сульфатної кислот з міддю, якісна реакція на нітрат-йони, горіння заліза,
фосфору, сірки у кисні, реакція «срібного дзеркала» на виявлення альдегідної
групи в органічних сполуках і ін.
Ще одним напрямком моєї педагогічної
діяльності є самостійна робота учнів при
вивченні хімії у класах гуманітарного профілю.
На сьогоднішній день кожному необхідно
самостійно ставити і розв’язувати
конкретні завдання різних сфер життя.
Для цього потрібні глибокі та міцні знання і вміння творчо їх застосовувати.
Розвитку творчої особистості і має бути підпорядкований увесь навчальний процес
у загальноосвітній школі. Важливою складовою цього процесу є самоосвітня
розумова діяльність учнів. Вона сприяє свідомому засвоєнню знань, вмінь,
відкриває великі перспективи для розвитку пізнавальних можливостей учнів.
При допомозі самостійної роботи учні
набувають нові знання з хімії, формують вміння та навички. Цьому сприяють
робота з підручниками, довідниками, матеріалами Інтернету, спостереження і
досліди, аналіз формул та графіків, створення проблемних ситуацій на уроках.
Особливо необхідною самостійна робота учнів стає у 10 і 11 класах гуманітарного
профілю навчання. Навчальний процес у цих класах на хімію виділяє лише по одній
годині в тиждень, а програма є досить насиченою і не все можна встигнути
розібрати та пояснити на уроках.
Тут стає у пригоді робота з
підручником. Учням пропонуються слідуючі питання: знайти опис досліду та
відповідні рівняння реакцій у параграфі (після проведення демонстрації); знайти
і прочитати опис хімічного явища, яке лежить в основі певної задачі або
екологічного явища (наприклад, парниковий ефект, кислотні дощі, фотосинтез і
ін.). на домашнє завдання пропонується учням доповнити приклади, наведені в
підручнику своїми; провести домашній експеримент і спостереження і рівняння
проведених реакцій записати; самостійно скласти задачу по вивченій темі (якщо
це можливо).
Самостійна розумова діяльність школярів
сприяє виробленню вмінь застосовувати знання на практиці, залучає учнів до
дослідницької роботи. Вже в 7 класі школярі із задоволенням вивчають які з
явищ, що відбуваються у побуті, можна віднести до хімічних; проводять
найпростіші хімічні експерименти. У 8 класі при вивчення теми «Кількість
речовини» учні встановлюють скільки молекул води міститься в чайній ложці, а
скільки молекул цукру; самостійно створюють колекції речовин, кількість
речовини 1 моль. Вивчаючи тему «Періодичний закон та будова атома» школярі із
задоволенням беруть участь у створенні об’ємних моделей атомів елементів
малих періодів.
Велику цінність мають самостійні роботи
творчого характеру. Сюди відноситься підготовка доповідей, рефератів та
повідомлень; складання запитань, тестів чи самостійних робіт для однокласників;
пошуково-контролююча робота, у ході якої задаються питання, відповіді на які
учням можна шукати, використовуючи всі наявні засоби (підручник, довідники,
Інтернет і ін.). Оцінюється точність і повнота відповіді.
Дуже важливим елементом даної проблеми
є індивідуалізація завдань для самостійної роботи з опрацюванням додаткової
літератури. Так в 11 класі є ряд лабораторних дослідів по ознайомленню з
колекціями «Нафта і нафтопродукти», «Вугілля та продукти його коксування»,
«Види палива». Учні в класі описують фізичні характеристики вибраних зразків, а
вдома самостійно шукають і записують галузі застосування та хімічні процеси, на
яких вони грунтуються. На самостійне опрацювання виносяться також лабораторні
досліди по ознайомленню зі змістом етикеток до харчових продуктів та по
ознайомленню зі змістом інструкцій до товарів побутової хімії, які також можна
виконувати і як проектно-дослідницьку роботу.
Сьогодні учні отримують інформацію з
різноманітних джерел і її є досить багато. І це створює основну проблему – не
потрібно напружуватися, шукаючи необхідне, що приводить до байдужості, пропадає
інтерес до знань. А отже, вчителю необхідно створити такі умови навчання, щоб в
дітей виникла особиста зацікавленість в отриманні хімічних знань, незалежно від
того, ким вони стануть у майбутньому. Важливо не тільки «передати» знання, а
навчити вчитися. Саме цьому сприяє організація самостійної роботи школярів у
процесі вивчення хімії. Самостійно здобуті знання цінні, бо вони сприймаються
свідомо з самого початку, при цьому не має значення, що все це відбувається з
прихованою допомогою вчителя. Кожен педагог повинен стимулювати учнів
самостійно і наполегливо пізнавати хімічні явища і процеси, щоб вони змогли в
майбутньому аналізувати і застосовувати їх на практиці.
При вивченні деяких тем у хімії також
можливо використовувати проектні
технології як різновид самостійної роботи учнів.
Метод проектів завжди орієнтований на
самостійну роботу учнів – індивідуальну, групову, парну, яку діти виконують
протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до
навчання. Якщо говорити про метод проектів як педагогічну технологію, то вона
включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих
за своєю суттю.
Узагальнивши історичний досвід розробки
методу проектів, я виділила такі основні його етапи:
Вибір теми.
Учні пропонують теми, а вчитель допомагає їм вибрати одну з них. Якщо
проводиться перший проект у даному класі, то цей пункт опускається.
Визначення мети.
Вчитель допомагає учням визначити найактуальніші і водночас посильні для учнів
завдання на певний проміжок часу.
Розробка проекту-плану
діяльності для досягнення визначеної мети. На цьому етапі
відбувається вибір методів і засобів для роботи над проектом, наприклад
експеримент, інтерв’ю, соціологічне опитування, вивчення літератури, пошук
інформації.
Виконання проекту.
Конкретна практична робота або низка практичних кроків до поставленої мети. Час
виконання і термін проміжного контролю визначається вчителем.
Підбиття підсумків або
презентація проекту проводяться як під час уроку, так і в
позаурочний час.
Приклад
використання методу проекту на уроках хімії
Короткотривалий
прикладний проект (відрізняється чітко продуманим
результатом діяльності учнів, орієнтованим на соціальні інтереси самих учнів) «Типи розрахункових задач з теми «Розчини» та методи їх розв’язання»
1. Організація класу.
Учні працюють у 5 групах:
-
група хіміків-технологів харчової промисловості;
-
група агрохіміків;
-
група лікарів;
-
група фармацевтів;
-
група вчених-хіміків.
2. Вибір проблеми,
яка була б достатньо складною й одночасно доступною та зрозумілою кожному
учневі – використовуючи набуті знання, вміння і навички з теми, перед учнями
ставиться проблема: скласти умову задачі з теми «Розчини» відповідно до «фаху
групи» і запропонувати методи розв’язання.
3. Вибір об’єкта
дослідження.
«Мозкова
атака»:
·
З
яких компонентів складається розчин?
·
Які
кількісні характеристики розчинів ви знаєте?
·
Що
таке масова частка розчиненої речовини?
·
Що
таке молярна концентрація розчину?
4. Вибір предмета
дослідження (пояснення вчителя, обговорення
необхідних питань, у групах). Кожній групі пропонується навести приклади
розчинів, які використовуються в їх галузі.
5. Виконання проекту.
Кожна група складає умову задачі прикладного характеру відповідно до «фаху
групи» і пропонує варіанти її розв’язання.
(Наприклад, група хіміків-технологів
складає умову задачі на приготування розчинів, які використовуються в харчовій
промисловості (розчини солі, цукру, оцту та ін.).
Група агрохіміків готує умову задачі на
приготування розчину, який використовується в сільському господарстві (розчин
мідного купоросу та ін.), умова може бути ускладнена тим, що використовується
кристалогідрат.
Група лікарів готує умову задачі з
використанням розчинів, які застосовуються в медицині (розчин спирту,
фізіологічний розчин). Учням пропонується скласти умову задачі на розведення
розчину водою.
Група фармацевтів складає умову задачі
на змішування розчинів. Це можуть бути розчини глюкози.
Групі хіміків-науковців пропонується
скласти комбіновану задачу з елементами задач на розчини).
Учні самі обирають предмет дослідження
(тобто конкретний розчин), можуть враховувати пропозиції учителя. Вони
пропонують один або декілька методів розв’язання.
6. Захист власних ідей.
Представники кожної групи презентують свою задачу, а решта записує їх умови.
Умови цих задач – домашнє завдання учнів на
наступний урок.
7. Завершення проекту
(передбачено на наступний урок).
Домашнє завдання на наступному уроці
будуть перевіряти автори задач. Вони можуть погоджуватись з наданим розв’язком,
коригувати його або пропонувати свій розв’язок.
Учнями класу може визначитись краща
задача.
Підсумовуючи все вище перераховане
можна стверджувати, що на сьогоднішній день існує достатня кількість
традиційних та сучасних технологій навчання, які підтвердили свою ефективність
і результативність. Вчителю залишається лише вибрати з них ті, що найкраще
відображають його творчий потенціал та бажання виховати в своїх учнях
незалежність, самостійність та прагнення нових знань. Я для себе виділила такі
напрямки розвитку педагогічної майстерності: використання мультимедійних презентацій і віртуальних
експериментів, самостійна та групова робота на уроках і в позаурочний час, а
також впровадження проектних технологій, адаптуючи їх до такого предмету як
хімія.
